в луцьку було дивно - сіре, буквально таки срібне небо, світлі будини. На думку просилася "світла гтика". хоча з готики, як архітектурного стилю там хіба що замок.
дивний контраст в пробудженн кольорів природи - світло-світло зелений, ледь коричневий, де-інде мене накривали спалахи кольору - в церквах, в яскравих вивісках і стінах з світло-жовтого каменю або червоної цегли. Луцькі лісі згоріли на загартовуванні тої цегли. І єдиний момент кли місто простто таки обдало мене кольорами і
відтінками - це коли воно на останок спалахнуло кольорами
льодисто-шовкового закату.
Місто таке затишне, непретензійне , елегантне зі своїми скромними прекрасами.
picasaweb.google.com/KotovaTJ/2009?authuser=0&a...