самопочуття моїх квітів робить мене щасливою.
я боялася, що загинули глоксіні - але і ось показалися маленьки листочки на клубені. я захоплююся новими корінцямі і цвітоносами в орхідей - тому що їм добре в МЕНЕ.
В середу гуляли з Юлєй - ми рік не бачилися. Гуляли по Володимирській гірці, потім посиділи в Дукаті на Софіївській. Потім спустилися на Хрещатик - і там нас накрив дощ. З пузирями на калюжах і стінами води. Я запропонувала сховатися в телефонній будці - дуже вчасно, накрило якраз, тільки ми в будку вскочили. стояли ото і виглядали Юліне таксо.
Давно я вже не відчувала такого Києва.
Ми багато про що поговорили. Йуллє змінилася - мистицтво, втрати та набутки останнього року.
Змінилася накраще.
А потім я під*їхала на метро та йшла від Арсенальної. Світло ліхтарів крізь марево дощу, зачаровані примарні будинки. Там з одного двору виїзжала фура - вона мені здалася таким собі мехом. З навіженими фарами-очіма і посмішкою радіаторів чи то як в Тоторо, чи то як в Чеширського кота.
Фура виглянула з двору - я ледь встигла сховатия в мінливій тіні дерев.
Фура мигнула очима і поїхала собі на дорогу.
А я побігла додому. Дерева хитали гілками, а будинки, здавалося, пританцьовували та присідали на своїх фундаентах - текли такими гаудіанськими формами.
Вітер мене підганяв, світло ліхтарів ледь торкалося калюж - гралися зі мною, а я старанно намагалася не ловитися на ті витівки вітру та дощу, і не начерпати води у туфлі.
Тільки біля дому у самому дворі Місто змилостивилося - вказало дорогу проміж калюж, провело по "суходолу".
А у вихідні вдалося і відпоити, і погуляти, і попрацювати у власне задоволення.
Нарешті пройшлася вулицею Кіквідзе до Видубечів, дорога виявилася неочікувано затишною. А печерськ...ну Лютеранська, Лейпцизька, Німанська...вгадайте де жила німецька громада в Києві.
Побувала там, де через двір намагалися проклати дорогу - і люди повстали. На Видубечах - начебто без змін, незважаючи на розмови про забудови Лисої гори. там були такі собаки з голоднии очіма, але їжі в мене не було... але аби й була...її треба було б багато. Жаль їх.
Забудова на вулиці цікава - від дореволюційних початку 20-го століття, НЕПовських радянських, ранніх та пізніх (повоєнних) сталінок, до хрущівок і общаг 70-х, прикрашених кольоровими плиточками, до футуристочного вигляду НДІшних будівель.
Того дня в мене не було з собою фотоапарата, але був настрій фотографувати. І, здається, виходило непогано. Потім я заглянула в Лавру - по книжку і подивитися на натовп віруючих, дехто з яких не знав, чого стоїть у черзі, але продовжував стояти. А привезли з Єрусалиму Плащаницу БМ.
В музеї декоративного мистецтва я купила книжку з вибивки та записалася на курси ткацтва.
Потім побігла на Узвіз. Зустрілася з Наталею - сто років не баилися. Поговорили про японію, айнів та поливу для кераміки. Рудого сонечка не бачила. І ще я фоттографувала Хрещатик та дім з хімерами. І телефоном фотки виходять хімерні.
То була неділя. А в суботу був день справ. Я була в ПУМБі у справах, потім - купувала білизну в Мілавіці в магазині, де колись був етнічний одяг. Згадала старі добрі часи, коли лишити 500 +/- баксів в магазині білизни було звичайною справою.
Але нє, цього разу я занадто не витрачалася. Тільки потрібне.
І от на Поштовій, якраз як шла з банку до Фунікулеру (Ф виявся на ремонті) я й зустріла його - маленького й рудого. Він бавився на майданчику перед Фунікулером. Радів собі і теплому осінньому деньочку. Котик. Десь піврочку віком. Підходив знайомитися - відкрито, просто, якось так впевнено і ненав*язливо. Не "сміливо" і не "нагабно" і не "грайливо", люди для нього були данністю і не більше.
Ставав на задні лапки та заглядав у вікна до вестибюлю Фунікулеру, або кувиркався на заборі, а потім ганявся за своїм хвостиком. В мене було таке враження, наче ми з ним течемо в різних світах...Маленьке котяче дитинча - руде сонечко. Мені сказали, що він прибігає сюди - цікаво, звідки? де він живе? В Монастирі нагорі чи на Узвозі? Він здався таким дивом - втіленим духом вічно юного Міста, з такими спокійними і самозаглибленими очіма. Я потім повернулася і шукала його. І не знайшла.
Десь так...