Гутне склочитать дальше– вироби, виготовлені зі скла безпосередньо біля скловарної печі майстром вручну, у гарячому стані з використанням відповідної техніки. Гутне скловиробництво вже кілька тисячоліть є найголовнішою технологією виготовлення скла і дає можливість використовувати специфічні його властивості: пластичність, піддатливість видуванню й іншим прийомам формування. Кожен виріб, створений у гуті ручною працею майстра, індивідуальний і неповторний. Гутне скло наділене кольором, прозорістю, чарівною здатністю передавати переломлення, гру світла, що може викликати в глядача найрізноманітніші поетичні асоціації.
Перші відомості про виробництво скла на території України відносяться до 4-5 ст. н.е. Літописні джерела та археологічні знахідки періоду Київської Русі (11-12 ст.) свідчать про існування склоробних майстерень, які виготовляли мозаїчну смальту, прикраси, посуд, віконне скло.
У 14-16 ст. на територіях, багатих піском та лісами, виникає багато майстерень, які називалися гутами. Гути (з німецького hutta) — приміщення, де знаходилася піч, в якій варили скло і видували посуд. Гутне скло — це скло вільного видування, і майстри довели вміння використовувати його пластичні та декоративні можливості на прикладі фігурних посудин. Серед них найбільш поширеними були "пляшки-ведмеді". Без такого посуду не обходилося жодне весілля.
Розквіт гутного виробництва припадає на 18 — першу половину 19 століття. В цей час зростає асортимент виробів, збагачується їх декоративне оздоблення: рельєфні каміни, розпис емалями та фарбами, гравіювання. Вироби гутних майстерень широко використовуються у побуті як сільського так і міського населення. Скляний посуд був окрасою святкового столу та інтер'єру.
У другій половині 19 ст. в зв'язку з розвитком промислового виробництва поступово зникають маленькі гутні майстерні. Традиції гутництва відродились в середині 20 ст. в творчості провідних українських художників і майстрів Львова та Києва.